Головна » 2019 Лютий 25 » «НОСІЄМ НАРОДНОЇ СИЛИ В УКРАЇНІ Є СЕЛО»
11:43 «НОСІЄМ НАРОДНОЇ СИЛИ В УКРАЇНІ Є СЕЛО» | |
Про спортивний пульс ГО «Всеукраїнське ФСТ «Колос» та перспективи 2019-го передолімпійського року – інтерв’ю з головою цієї громадської організації Олександром Мендусем.
— Чим запам’ятався 2018-й рік для Вас, керівника сільської спортивної громади України?
— Всі спортивні події 2018 року для «Колоса» та й загалом українського спорту є важливими, тож виокремлювати щось одне не варто. Відзначу, що в листопаді «Колос» провів перші у спортивній історії України змагання збірних команд ОТГ, а за підсумками року вперше повністю реалізував програму запланованих оздоровчо-фізкультурних заходів. Маємо надію, що спортивні турніри новостворених громад отримають таке ж всенародне визнання, яке вже заслужили змагання «Краще спортивне село України». Всі всеукраїнські фінали «Колоса» були у 2018-му представницькими, й усі пройшли вони на високому організаційному рівні. Згадаймо хоча б турнір з футболу «Золотий колосок» зі справжнім шквалом емоцій і неочікуваними результатами! Всі ці змагання однаково важливі, причому не лише для «Колоса», але й сприяють розвитку фізкультурно-масового руху у нашій державі. Єдине, що не вдалося — провести навчально-тренувальний збір кандидатів до збірних команд України, хоча це важливо у контексті відміни паралельного заліку з-поміж спортивних товариств. Не секрет, що сьогодні кращі спортсмени йдуть у «Динамо» і Збройні Сили, де пропонують вигідніші умови, ніж у нас. Тому, щоб не розгубити решту своїх вихованців, «Колос» вирішив зосередитись на резерві, і «вести» елітну групу спортсменів, які є кандидатами до збірних команд. Це дозволить зберегти їх у нашому товаристві, принаймні, до 2020-го олімпійського року.
— Набирає обертів процес територіально-адміністративної реформи і децентралізації влади. Яка участь у цьому «Колоса», зокрема — використання його кадрового потенціалу?
— Сьогодні децентралізація — один з найважливіших векторів розвитку України, і «Колос» як всеукраїнське товариство просто зобов’язане брати активну участь у цьому магістральному для держави процесі. Кожна районна і сільська/селищна організація товариства робить активні кроки до співпраці з новоствореними ОТГ, яких в Україні вже 866 – це величезна кількість! У цьому напрямку успішно працюють вже більше половини наших територіальних осередків, тому що час вимагає розширювати партнерство і знаходити нових стратегічних союзників. І от вчора відбулося підписання меморандуму про співробітництво між ГО «Всеукраїнське ФСТ «Колос» з Асоціацією об’єднаних територіальних громад. Це для «Колоса» довгоочікувана подія, яка збільшить наші можливості і дозволить розвиватися динамічніше. Переконаний, що наша співпраця матиме стратегічний характер і сприятиме спільному вирішенню проблем, обміну досвідом та впровадженню нових спортивно-масових практик у громадах.
…Хоч результат залежатиме не лише від зусиль «Колоса», але й від органів виконавчої влади, її ставлення до розвитку спорту у сільській громаді,.
Сьогодні, в період становлення ОТГ, багато чого вирішує людський фактор, а ще — різко зросла соціальна цінність ставлення самої громади. В умовах територіально-адміністративної реформи ми намагаємось якомога активніше вносити пропозиції щодо спортивно-масової роботи у новостворених ОТГ, переконуємо у необхідності внесення окремого спортивного пункту до статуту громади. Ініціативна робота у цьому напрямку є запорукою розвитку товариства, зміцнює осередки «Колоса» у сільській місцевості і наші районні ДЮСШ по всій Україні. Ми проводимо змагання, організовуємо спортивно-масові, оздоровчі заходи за участю органів виконавчої влади, але, на жаль, не все залежить від нас. Процес, як це часто буває в Україні, затягується, і поки що спорт так і фінансується «за залишковим принципом». Але якщо керівники ОТГ і обласних організацій розуміють користь розвитку у громаді спорту і рухової активності, маємо хороші результати, які надихають на подальшу співпрацю. На висоті тут, як завжди, наші лідери – територіальні організації товариства на Вінниччині, Полтавщині, Львівщині, Запоріжжі, Одещині та деяких інших регіонах. Сьогодні цей перелік поповнився і Житомирською областю, де голова «Колоса» разом із владою вирішує організаційні питання, створює у районах нові осередки, які на взаємовигідній основі співпрацюють з ОТГ. Не скрізь потрібні гроші, щоб вирішити те чи інше питання – їх часто-густо успішно замінюють бажання і ініціатива.
Сьогодні знову говорять про реорганізацію спортивної сфери України – і фізкультурно-масової роботи, і спорту вищих досягнень. Як лідер найбільшого сільського спортивного товариства, якою Ви її бачите?
— Спорт вищих досягнень – тема об’ємна і має багато нюансів. Навіть, щоб просто висловити думки щодо реорганізації та способів вирішення проблем українського спорту, потрібно досить багато часу. Нагадаю, що «Колос» свого часу пропонував зміни до закону про спорт, висував ідею створення науково-практичної групи з провідних фахівців, які б обґрунтували і подали конкретні пропозиції щодо прискорення розвитку вітчизняного спорту. Зараз активно лобіюється ідея про надання «усієї повноти влади» федераціям з видів спорту, але цей відповідальний крок потребує детального вивчення, в якому свою точку зору мають висловити, зокрема, і представники спорттовариств України. Щоб провести успішну реорганізацію, щонайменше, потрібно вивчити кращий зарубіжний досвід, щоб знову не віднаходити велосипед, і не наступати знов на ті ж самі граблі. Потрібно знайти методи і зразки, які більше підходять до наших умов, що не лише забезпечить прийнятний кінцевий результат, але й дозволить зберегти кошти, які потім для розбудови спорту дуже знадобляться… Важливо усвідомити, що всі моделі – європейські, азійські, американські мають і переваги, і недоліки, а наше завдання – детально їх вивчити, аби віднайти той напрямок, який підійде найбільше під наші умови.
Хто на «вищих щаблях» визнає необхідність реформ і реально сприяє конструктивним змінам в українському спорті?
— Міністерство молоді і спорту створило відповідну комісію, яка ініціює просування цієї теми. Це – позитивний крок, але очевидно, що вже назріла необхідність відкритої дискусії громадськості, що дасть можливість врахувати думку людей, які розуміються на спорті фахово. На жаль, через відсутність стратегії є хіба що окремі «стихійні» бесіди, а справді відкрита дискусія фахівців так і залишається лише в планах… Що ж до фізкультурно-оздоровчої роботи, то тут «Колос», давно має свою нішу, працюємо ми у ній вже десятиріччями, і в непростих умовах намагаємось розвивати спорт на селі відповідно до вимог часу. Набагато краще було б, якщо «Колос» мав би державне замовлення щодо розвитку спорту на селі та відповідну підтримку від держави, але усе це сьогодні на стадії становлення, тому багато що залежатиме від того, як працюють кадри на місцях, від ініціативи і бажання фахівців якісно виконувати свої функціональні обов’язки.
— Успішна взаємодія «Колоса» і НОК України сьогодні є прикладом конструктивної співпраці спортивних структур – незважаючи на непростий час…
— У нас є чотири великих постійно діючі спільні проекти, які реалізуються згідно плану. Національний олімпійський комітет нас завжди підтримує, і це — один з важливих чинників стабільного нашого товариства. Але завжди хочеться більшого, є нові ідеї щодо розвитку наших структур. До того, як очолити «Колос», я тривалий час був першим заступником обласного відділення НОКУ, тому добре ознайомлений з цією роботою. Наша співпраця взаємовигідна: «олімпійці» спираються на роботу сільських і районних осередків «Колоса», завдяки чому мають можливість проводити заходи з іменитими спортсменами у школах, коледжах, вишах. Вони є не лише популярними й цікавими, але й корисними. Впевнений, що додатковий поштовх для такої співпраці додало б створення сталих правил гри щодо компенсації за перехід спортсменів в інші спорттовариства, залучення до складу збірних команд України, за вдалі виступи вихованців «Колоса» на найбільших світових спортивних форумах, на Олімпійських іграх. «Колос» успішно співпрацює не лише з НОКом, але й з Мінмолодьспортом та всіма іншими профільними структурами. Після деякої перерви знову з’явились хороші перспективи з Мініагрополітики, з Агросоюзом, який об’єднує виробників аграрної продукції… Цікавих проектів вистачає — усе залежить від кадрів, які усе це будуть впроваджували.
— Ви спілкуєтесь з підприємцями, фермерами, представниками бізнесу. Чи є в них бажання розвивати фізичну культуру на селі?
— За весь час моєї роботи у спортивній сфері ще жодна людина не сказала, що спорт її громаді не потрібен. Коли справа доходить до організації змагань, саме аграрії, фермери, виробники сільгоспродукціїї зажди є найкращими помічниками та друзями «Колоса». Саме село є носієм народної сили в Україні, виразником її історичних традицій, духовності, і тому сільський спорт означає набагато більше, ніж просто фізична міць. Спорт – це сфера, завдяки якій нашу державу добре знають у світі. Для того, щоб молодь і люди старшого віку віддавали перевагу не комп’ютерам, інтернету, алкоголю, а усім можливим видам рухової активності, треба залучати більше людей різного віку і видів діяльності, потрібно більше спортивних шкіл, клубів. І коли говорять «здоров’я нації», то воно тільки так і закладається! Візьміть Норвегію чи Ісландію, де 50-60% людей займається різними видами фізичної активності. До речі, у нас також ніхто не спростовує важливість занять спортом, — справа у тому, щоб зробити це в Україні пріоритетом державної політики. Думаю, що так і буде, головне – коли це станеться? Потрібно крок за кроком розвивати не лише рівень фізичної культури і спорту, але й свідомість громадян, тому починаючи треба з перших років життя. Сільгоспвиробники – це найперші помічники і друзі «Колоса», а якщо згадати, що товариство проводить сотні і тисячі змагань, провести сьогодні їх без допомоги аграріїв, яким також важко, було б неможливо. Вони входять у наші керівні органи товариства усіх рівнів – від районної і сільської/селищної ланки до президії ГО «ВФСТ «Колос».
— І – про співпрацю з альма-матер – вінницькою територіальною організацією товариства…
— Ні для кого не секрет, що наші спільні спортивні заходи і проекти є дуже важливою складовою роботи Всеукраїнського ФСТ «Колос». Практичні напрацювання, увесь спортивний досвід вінницького «Колоса» варті того, щоб їх уважно вивчали і використовували обласні організації нашого товариства. Зрозуміло, що у всіх свої особливості, але багато того, що тільки-но вивчається у більш «молодих» організаціях, уже давним-давно опрацьовано, перевірено на Вінниччині – від змагань у селах, районах, новостворених ОТГ — до великих спортивних форумів і взаємодії з органами місцевої влади. Колись це називали «використання передового досвіду», і сьогодні такий підхід знову стає актуальним. Можна розповідати десять днів поспіль, а можна просто один раз показати на практиці, і всім одразу все стане ясно!
— Які перспективи «Колоса» у новому 2019-му спортивному році?
— Плани кожного року у нашого товариства одні: крок за кроком, змагання за змаганням виконувати план розвитку інституційної спроможності товариства, дотримуватись календарного плану фізкультурно-спортивних і організаційних заходів, створювати на місцях нові організації, покращувати роботу вже працюючих, і – підтримувати марку «Колоса» власною роботою і своїми щоденними справами!
Р.S.
…Одного чудового квітневого ранку 2013 року ми з Олександром Мендусем їхали з Вінниці в Київ – оформлювати документи на роботу у Всеукраїнське спорттовариство «Колос», яке він тільки-но очолив. Аж раптом на теренах Теплицького району нашу неквапливу й душевну розмову освіжили, підбадьорили своєю ангельською красою лелеки, що плавно кружляли собі у небі.
Про себе подумав: це – дуже хороший знак на старті нашої співпраці, а вголос, звертаючись до Олександра Петровича, лиш видихнув:
— Ви… бачили?!
Зрозумівши мій настрій, він спокійно, із такими собі меланхолійними, мендусевими нотками відповів:
— А це ж моє село – Стражгород, у нас навесні завжди так! Вони тут почуваються привільно, облаштовують стріхи по-хазяйськи…
«Це зовсім чудово!» – подумав я радісно, і, зрештою — не помилився, жодного разу не пожалкував. Працювати з порядною, професіональною людиною, здатною відстоювати правду – то Бога гнівити.
(«Занадто лірично як для інтерв’ю», — можливо, подумав дехто, але, знаєте, досвід прожитих років підказує: говорити те, що на душі треба вчасно, бо «потім» у нашому швидкоплинному житті може й не бути…)
Так, різне буває, як у будь-якій справі, та й почалася вона для Мендуся у «Колосі» з погроз і переслідувань «колишніми», для яких улюблений «спорт» – увірвати ласий шматок народного добра – ще й побільше! Тоді їх зупинив лише гнів повсталого Майдану, самопожертва Героїв Небесної Сотні, сумну п’яту річницю якої відзначає Україна саме сьогодні… І символічно, що саме він, Майдан, став тоді оберегом «Колоса» від рук загребущих.
…Мій співрозмовник визнає, що між делікатним керівником, що тільки-но почав працювати у «Колос», і нинішнім – ціла прірва: «Я тодішній і нинішній — дві зовсім різні людини…»
І по секрету — терпіння сьогоднішнього випробовувати не варто. Просто такою є сама природа реального життя, яке своїми уроками – часто жорстокими – щодня змінює нас.
Потім з головою «Колоса» було у нас багато розмов, а от до останнього інтерв’ю, яке читаєте, справа ніяк не доходила. Олександр Петрович зателефонував зранку в останній день січня, і з-поміж зажурених ноток вимовив ледь чутно: «Мама хворіє…»
Вже наступного дня Катерини Андріївни не стало — ці рядки з’явились вже після її відходу у кращі світи…
Потім я часто згадував про лелек — цих маминих ангелів. Скоро вони повернуться у Стражгород знову.
Станіслав МІХРОВСЬКИЙ
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |